Хмельницький політехнічний фаховий коледж Національного університету "Львівська політехніка"

Декілька слів про справжню Людину: до ювілею Г.О. Фрімерштейна

НовиниКоментарі Вимкнено до Декілька слів про справжню Людину: до ювілею Г.О. Фрімерштейна

А буває, ідеш по світу,
і проходить повз тебе людина
так, неначе проносить квіти
і тобі віддає половину.
Ще і стебла від рук гарячі.
Озирнешся на неї здаля
і збагнеш – на промінь багатша
стала раптом твоя земля.
(Ліна Костенко)

На промінь багатшою стала наша земля, коли в місті Проскурові 2 листопада далекого 1951 року в сім’ї офіцера міліції та старшої медсестри з’явився на світ хлопчик, якого назвали Григорієм. Розумний, здібний, допитливий він мав різносторонні інтереси: і вчився на «відмінно» по всіх предметах, що дозволило йому отримати атестат, а пізніше – диплом Інституту побутового обслуговування з відзнаками, і знаходив час для занять танцями. Дивовижно гармонійно в його характері поєднуються гуманітарій і технар. Дитяче захоплення точними науками розкрилось під час служби в армії, коли йому довірили більш складну ділянку роботи, що потребувала технічних знань. Професіоналізм його кувався роками: і коли він працював майстром на Хмельницькому радіотехнічному заводі, і коли обіймав посаду інспектора по навчально-виробничій роботі Хмельницького обласного управління профтехосвіти, і коли викладав у Хмельницькому ТУ №7, а в повній мірі розкрився, коли Григорій Олександрович в 1980 році прийшов на роботу у тоді ще електромеханічний технікум на посаду викладача технічної механіки. Невдовзі йому запропонували посаду завідувача відділення, а пізніше – заступника директора з навчальної роботи. І на якій би посаді він не працював, скрізь він робив це з душею, натхненно, завзято, невтомно та захоплююче. Але найголовніший результат його праці – це створення сприятливого, доброзичливого, товариського клімату в колективі. Інтелігентний від природи, Григорій Олександрович наділений ще й веселою, доброю, здатною до співчуття душею. Його не треба просити про допомогу – він сам її запропонує.
Колеги знають Григорія Олександровича як сподвижника багаторічного директора коледжу Миколи Дмитровича Бодарецького. Це був чудовий тандем, бо їх спільні зусилля призвели до того, що уже у 1991 році наш навчальний заклад одним із перших в Україні став коледжем. Микола Дмитрович не раз з гумором згадував ту важку поїздку до Москви, коли вони з Григорієм Олександровичем та Володимиром Федоровичем Андросюком досягли бажаного результату і повернулись звідти вже в статусі керівників іншого закладу – політехнічного коледжу.
Професіоналізм Григорія Олександровича, його вміння бачити перспективу та аналізувати зроблене, піднімає навчальну роботу нашого закладу на високий якісний рівень.
Сильний, впевнений в собі – він є надійною опорою для своєї сім’ї – трьох гарних жінок – дружини, донечки та улюбленої онучки . Вони дуже цінують свого чоловіка, татка і дідуся, з теплотою говорять про всі ті щасливі моменти життя, які він їм дарує. Донька Григорія Олександровича Вікторія згадує:
« Спогади дитинства – завжди найщасливіші. Пригадуються зимові вихідні, коли вся дітвора каталася на санчатах з гірки біля електромеханічного технікуму. А я завжди каталася разом із батьком. Він приводив мене додому із дзеркальною від налиплого снігу спиною і в нас був “великий секрет” -ніхто не мав знати, що я каталась не тільки на санчатах, а і без них… В дорослому житті батько завжди був лише зразком – справжній друг, справедливий суддя і безцінний порадник. Вдячна йому за все, чого він мене навчав, в чому підтримував і навіть за те, що забороняв. Люблю тебе, тату!»

Уродженець Хмельницького, Григорій Олександрович прожив тут все життя, але має друзів по всьому світу. За 35 незабутніх років роботи у нашому навчальному закладі він дав путівку у життя багатьом поколінням випускників. І всі вони поважають його і цінують як викладача, і як людину, готову підтримати і допомогти у важку хвилину словом і чином. Ось як відгукується про нього студентка гр. ОВ-151 Анна Бородій:
«Вся наша група щиро вдячна Григорію Олександровичу за високий професіоналізм у викладанні дисципліни. Так доступно пояснити складні технічні теми може далеко не кожен учитель. А Григорій Олександрович – Учитель з великої літери. Проте, мабуть, найвища чеснота людини – здатність підтримати і допомогти у важку хвилину. Завжди з вдячністю буду пам’ятати момент, коли мені знадобилась підтримка. В цей нещасливий день обставини змусили мене заплакати. Я стояла сумна і безутішна в коридорі коледжу. Всі байдуже проходили повз мене. І раптом я почула голос Григорія Олександровича, який не просто поцікавився моїми проблемами, але і сказав фразу, яку буду пам’ятати все життя: « Я тебе образити не дозволю». Це були не просто слова, а й конкретні дії, що вирішили мої проблеми. Дякуємо Вам за те, що Ви такий! Ви навчили мене найголовнішого – завжди бути Людиною. Якби таких, як Ви було би більше, світ би був кращим!…»
Сьогодні, в день ювілею, весь колектив Хмельницького політехнічного коледжу Національного університету “Львівська політехніка” щиро вітає Григорія Олександровича і зичить йому міцного здоров’я, творчої наснаги, невичерпного оптимізму, родинної злагоди і довгих років плідної праці на благо рідного коледжу!!!

14910339_212946265797257_1513475831091089645_n 14915477_212946205797263_6480094068137659064_n 14915659_212946365797247_514440799696000792_n 14925626_212946709130546_5208060290663137699_n 14938255_212946209130596_5530505374108998322_n 14938292_212946465797237_6936107613569806480_n 14947479_212946305797253_559620551893728083_n 14947719_212946195797264_8697621937263248586_n

  Більше фото

© 2015-2024 Хмельницький політехнічний коледж